«Сікстинська Мадонна»

Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати І небо й пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно – тут, на полотні.

Іван Франко, 1881