20 жовтня 1927 року народився український письменник-фантаст, поет та критик — Юрій Герасименко, який став героєм нового випуску моєї рубрики "Україна Ноосферна".

Найбільш фундаментальним його твором є роман-утопія "Коли вмирає Безсмертний" (1964 р.). У романі він описав історію українця Івана Бідила, який потрапляє на планету Щактиф, де панує тотальна диктатура. Щактиф уособлює ідеал дисциплінарщини і тоталітарного режиму. Безсмертний — це бог, в якого вірують громадяни Щактиф, якого ще називають Сонячним Вседержителем, і якому всі віруючі щоденно схиляються перед «якимись тетраедрами Безсмертного і через це іменують себе схильниками. Всі країни планети покірні волі Безсмертного. Планета давно підвладна Щактиф. Правителем Щактиф є Хич Мислячий, який навіть не має власного обличчя, бо він уособлює всіх і одразу. Також там діє партія Прогресивних Перукарів та Легіон Любові, які виконують роль контррозвідки. Сонячний Вседержитель живе в палаці і є недосяжним. Суспільство поділене на касти:

1. свідки Вседержителя — його найближче коло і це божественні надістоти, найблагородніші, наймудріші, найпрекрасніші з усіх мислячих організмів;
2. мудрі служителі: вчені й камердинери, повії і журналісти, поети й офіціанти, художники й перукарі;
3. воїни;
4. трудівники — шхуфи, яких кількісно найбільше.

Історія планети описана у "Великій книзі схилянь", яка є фейком і створена з ціллю пропаганди. У ній описане минуле, в якому Безсмертний врятував жителів від "слуг Пітьми" і відділив їх золотою завісою, яка захищає всіх від тієї пітьми. Назва "Щактиф" означає вічний, блаженний спокій. Сонячний Вседержитель нібито приніс всім спокій і щастя.

За офіційним вченням Щактиф, всі смертні від самого народження і до зрілості хворіють на хакахо. Вважається, що кожна мисляча істота, особливо шхуф, народжується грішною. Кров в неї «нечестивого червоного кольору. Хакахо — це така хвороба, яка збуджує у дитини бунтарські поривання, крамольні емоції і думки, власну волю і любов. Особливо небезпечними вважаються підлітки. Тому на цій планеті існує біопедагогіка, яка покликана виховати "покірного громадянина". Є декілька стадій виховання, себто вбивства людської природи дитини. Для цього використовують найрізноманітніші методи, які, по суті, калічать і роблять з людини якусь істоту без власних почуттів і думок. Шхуфам не потрібно мислити, тому що за них мислить Хич. Тут ліквідована сімʼя і поняття народу, бо вони шкодять. Найгірший злочин — самостійне мислення і проявлення справжньої індивідуальності.

«І справді, чого шхуфові непокоїтись? Їжі — смачної, споживної, а, головне, абсолютно безплатної — завжди вдосталь, одяг — чорно-жовті комбінезони — теж видається безплатно. І для чого такому спокійному, навік задоволеному книги, музика, наука, любов? Єдиний, кого любить, кому віддано до самої смерті служить шхуф-схильник, — це небачений, таємничий і всемогутній свідок Безсмертного.»

Якщо особа проявляє вільнодумство, тобто має ознаки "захворювання" хакахо, то її відправляють на перевиховання у "Будинок блаженних учнів". Вся система працює на те, щоб підтримувати порядок і покірність у людей. Однак, попри це, у цьому світі все одно є супротив, який хоче повалити Безсмертного, Хича та свідків. Іван Бідило приймає активну участь у боротьбі за свободу жителів цієї планети, в результаті вони перемагають і дізнаються правду про те, звідки взявся Безсмертний і взагалі що він таке.

Ця книга у мене викликала багато асоціацій з "1984" Орвелла і фільмом "Еквілібріум". Я детально розібрала цей роман, а також ще декілька творів Герасименка, і розповіла про його життєвий шлях.