Побачила у стрічці оголошення про продаж монструозного жлобо-маєтку і згадала, що треба написати пост-рев'ю на ефір про габітус.

Цей ефір вийшов супер простим та складним одночасно. Ідея — банальна: кожен із нас має автопілот, який нам формує у найранішому детстві наше найближче оточення. Цей автопілот відповідає за поведінку, смак, манери, сприйняття світу, несвідомі вибори тощо.

Проте більшість людей самі на собі збоку не дивляться. Тим більше – не рефлексують. Тим більше — не здійснюють жодних дій, аби щось у собі змінити.

Кожен із нас, у якому б точці простору-години не знаходився, завжди бере з собою «собі». І цей «я» може бути продуктом настанови твоїх батьків та гопоті, з якою ти зростав у дитинстві. Або це «я» ти трансформуєш (наскільки це можливо) та зрощуєш самостійно. Чи з Божою поміччю. Хто у що вірить.

Отака банальщина. Нема чого розповідати по суті. Бо це далі питання дій чи бездіяльності, а не спекулятивних умов.

https://www.youtube.com/live/ISB_uYLB1og?si=YGrVPsDkoXsGAJig