Чим більше людина живе в ілюзіях та очікуваннях, тим більше вона відривається від реальності, і тим болючіше розбивається об скелю. А ілюзії та очікування завжди виростають там, де є травма. В питаннях, які не мають відношення до болячки, навіть нерозумна чи інфантильна людина буде адекватною. А травма викривлює оптику і сприйняття, через які і виникають ілюзії. Людина прагне обезболення і відчуття того, що все не дарма, тому чіпляється за солодку ілюзію, як за чарівну пігулку. І чим більше чіпляється, тим потом сильніше розбивається. Рівень проблем і дисгармонії в житті є рівнозначним викривленню у сприйнятті себе, того, ким Я є насправді і чого Я реально хочу.

Також варто розуміти, що сидіння в ілюзіях це завжди вибір, частіше несвідомий, але це власний вибір. Людині так комфортно, це можна порівняти з теплою ванною. Але коли людина там засиджується занадто довго, то життя сигналить все більше і більше, аж до моменту, коли потрібно включати холодний льодяний душ, щоб привести людину до тями.

Тому якщо вас накриває хвиля проблем, руйнації і занепаду, то, звісно, можна сидіти і нити, шукати винних і жалітися на долю. А можна зрозуміти, що життя сигналить про серйозні збої в системі, за якими стоїть хибне або застаріле сприйняття свого Я. І тут потрібно собі відповідати на питання: «Яку частину себе я ігнорую? Що знеболювали ілюзії? Яка моя справжня потреба ховається за цим розчаруванням? В чому я собі брехав?». Відповіді на них допомагають зрозуміти, який новий Я просить зайняти своє законне місце, і тоді починається процес оздоровлення, і людина знаходить вихід з будь-яких складних ситуацій.

І памʼятайте, що ілюзії ламаються не для того, щоб зробити людині боляче, а для того, щоб вивільнити увагу, енергію та життєву силу, яка йшла на їхнє утримання, і направити її на становлення нового Я.