Ще пару слів про важливі речі: а саме про читання та обговорення прочитаного.

📖 Книга не працює як магічна приблуда: прочитав - порозумнішав

Люди, які багато / просто періодично читають не набувають розуму від самого процесу. Розумнішаємо ми в момент спантеличення (рос. «озадаченность»), коли нам щось не зрозуміло, коли ми дивуємося, коли ми стикаємось з чимось невідомим, або вирішуємо задачі.

Навчання - це вольовий процес і це праця, в тому числі. Воно рідко відбувається пасивно. Найкраще навчання - це пережити прочитане, інколи буквально. Вирішувати завдання, ставити питання до прочитаного, аналізувати та дивитись з різних сторін - лише так ми засвоюємо знання, сам процес читання тут ні до чого.

👉 📖📖📖 👈

Тепер закину ще одну провокативну тезу: книга частіше розʼєднує, а не обʼєднує.

До винайдення друкарського верстату книги читались вголос, найчастіше під час проповідей та спільного навчання. Тоді читання - майже завжди було колективним дозвіллям. Друкована ж книга породила людину-індивіда - автономну особу, відділену від гурту. Зараз ми читаємо книжки наодинці, про себе.

Але. Ніхто не відміняв колективних читань та книжкових клубів. І найкрутіша річ, для мене особисто, яку я зараз досить часто практикую - це мої ефіри по фундаментальним, для мене, книжкам.

І я дуже тішусь тому, що ви їх дивитесь та коментуєте й запитуєте в живому чаті. Без цього всього, без нашого живого діалогу, мені б ті книжки не принесли стільки щастя та користі. Отак відверто ❤️‍🔥

Разом читати, разом навчатись та ділитись один з одним думками - завжди краще. Я так думаю