Побачила в стрічці оголошення про продаж монструозного жлобо-маєтку і згадала, що треба написати пост-ревʼю на ефір про габітус.

Цей ефір вийшов супер простим та складним одночасно. Ідея — банальна: кожен з нас має автопілот, який нам формує в самому ранньому дитинстві наше найближче оточення. Цей автопілот відповідає за поведінку, смак, манери, сприйняття світу, несвідомі вибори тощо.

Тим не менш, більшість людей самі на себе збоку не дивляться. Тим більше — не рефлексують. Тим більше — не здійснюють жодних дій, аби щось в собі змінити.

Кожен з нас, в якій би точці простору-часу не знаходився, завжди бере з собою «себе». І оцей «я» може бути продуктом настанов твоїх батьків та гопоти, з якою ти ріс в дитинстві. Або оце «я» ти трансформуєш (наскільки це можливо) та зрощуєш самостійно. Чи з Божою поміччю. Хто у що вірить.

Отака банальщина. Нема чого розповідати по суті. Бо це далі питання дій чи бездіяльності, а не спекулятивних умовиводів.

https://www.youtube.com/live/ISB_uYLB1og?si=YGrVPsDkoXsGAJig