У ХІХ столітті на українських землях в обох імперіях відбувалися схожі процеси. Представники інтелігенції, дворян, шляхти, які виростали в імперських системах і говорили російською, польською чи німецькою мовою, чомусь звертались до народу і вивчали його мову, традиції і культуру, відчуваючи свою спорідненість з ними. І ці люди писали свої літературні чи наукові твори, обʼєднувались у гуртки і прагнули самостійної або хоча б автономної України, і хотіли єднання з іншою частиною українства, бо знали, що є одним, розділеним народом. І коли в підросійській Україні було заборонено друкувати праці українською мовою, то діячі робили це в Галичині. Соціальні та політичні рухи набували сили і обидві імперії не були цьому раді.

Цегельський сподівався, що Перша світова війна стане тим розломом і шансом, щоб самостійна Україна змогла постати, проте він помилився. Українські землі таки зможуть обʼєднатися, але під папором Радянського Союзу, який намагався створити "радянську людину" і апелював до "трьох братніх народів", проте він також розпався.

А сьогодні ми воюємо з Росією і знову чуємо про "єдність русского народу" і безрезультатно намагаємось пояснити різницю між руськими і русскіми, тому праця Цегельського є актуальною як ніколи.

Прочитавши цю роботу я переконалась у трьох речах:

1. росіяни не здатні знищити українського народу, тому що саме українці є носіями руського ядра - саме того ядра, на основі якого Володимир і Ярослав створили могутню державу. А руське ядро, в свою чергу, сформоване на основі всього тисячолітнього досвіду українських земель - індоєвропеців, трипільців, кіммерійців, скіфів, сарматів, кельтів, еллінів, готів, гуннів, словʼян і варягів. Українці не змогли розчинитися ні в росіянах, ні в поляках, попри їхні багаточисельні зусилля, саме через це ядро і відчуття своєї інакшості на глибинному, несвідомому рівні.

2. поки існує назва "Россія", існуватиме наш конфлікт. Це справді стосується екзистенції, ми просто не ведемо цю війну в такому вимірі, хоча мали би.

3. українці витрачають більшу частину своєї сили на внутрішню ворожнечу і розбрат, тому ми наразі погрузли в болоті і тільки ми самі здатні витягти себе з цього болота. Також поки є орієнтація на зовнішню силу - США, Європа, НАТО, ми залишаємось маленькими і слабкими, бо носій такої великої сили не має орієнтуватися на когось іншого, ми самі себе обманюємо. Ми використовуємо силу свого руського ядра не так і не туди.

Першим кроком, щоб повернути свою силу, має стати розуміння того, що таке народ, і відповідь нам дав Цегельський: це не мова і віра, це спільна бувальщина та спільні політичні та економічні інтереси. І, звісно, це усвідомлення себе частиною цієї цілості. Тут я би ще додала від Бердника, що це відчуття духовного звʼязку з цими людьми. І зауважте, що головний розкол наразі якраз існує по мові та вірі, тому робіть висновки, як-то кажуть. Повернення сили почнеться з відмови від руйнуючого "армовіра".

Рекомендую всім подивитися мій двогодинний ефір і прочитати саму працю Цегельського, яка є у вільному доступі, бо вона справді стосується фундаментальних речей.