<p>Ярослав Мудрий намагався уберегти своїх синів від міжусобиць і боротьби за владу, бо добре памʼятав свою власну війну і до цього батькову. Тому він хотів створити систему колективного управління синами, схожу на сімейний траст. У цій системі всі його сини отримували землі, а найстарший з синів ставав київським князем і він мав виконувати роль арбітра у випадку конфліктів між братами, бути тим, хто зберігає злагоду між всіма правителями. Ярослав заповідав синам правити в любові і мирі.</p><p>По смерті Ярослава, залишалось пʼять синів, але двоє наймолодших швидко померли і вся влада опинилась у руках трьох синів - Ізяслава, Святослава і Всеволода, резиденціями яких відповідно були Київ, Чернігів і Переяслав. Період їхнього спільного правління називають «Тріумвірат Ярославичів». До певного часу Ярославичі справлялись, у них були спільні вороги - торки та половці. Проте у 1068 році у битві на р. Альта брати потерпіли нищівну поразку від половців. Після цієї поразки розлючені кияни вигнали Ізяслава з міста, в своїм правителем назначили раніше полоненого небожа, князя Всеслава Полоцького. Через 7 місяців Ізяслав повернув собі владу в Києві, проте стосунки з братами вже були у серйозній кризі. Ізяслав намагався їх налагодити. В 1072 році брати навіть прийняли «Правду Ярославичів», яка стала доповненням «Руської правди» і остаточно відмінили криваву помсту на Русі. Цей документ можна вважати найбільшим здобутком Тріумвірату.</p><p>Проте вже у 1073 році, середній брат Святослав, виганяє Ізяслава з Києва. Його правління триває 3 роки до його смерті. Ізяслав знову повертається до свого міста і молодший Всеволод не проти, щоб брат знову став київським князем. Однак у братів була інша серйозна проблема. Вся ця система управляння не враховувала синовців - дітей загиблих князів. По смерті одного з братів, його землю між собою розділяли інші брати, а дітям нічого не діставалось. Тому за весь час там накопичилось багато дорослих синовців, з якими були змушені воювати Ізяслав та Всеволод. У 1078 році Ізяслав загинув і Всеволод став одноосібним правителем. Його правою рукою був його син - Володимир Мономах. Їм вдалося на якийсь час врегулювати конфлікти і зберігати мир, до смерті Всеволода у 1093 році.</p><p>Більше деталей про цей період в моєму ефірі на Каналі Медоїдів, у новому випуску рубрики «Українська державність крізь тисячоліття».</p>